А як білу вишиванку
Бабця одягала -
То аж квіти біля ганку
Голови схиляли.
Сонце заздрило, і весни,
І туман світання.
Пасував до лику хрестик,
До душі - кохання.
Гладдю шите біле плаття,
Та нерівна доля...
Поховали в дев'ятнадцять.
"Бог забрав", - говорять.
Бо найкраще, бо так треба,
Бо суцвіття крину.
Місце янгола - на небі,
А земля - людині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835591
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.05.2019
автор: Тетяна Волошина