Ти знов далеко, як Земля від Сонця.
Нас розділяють відстані роки.
Такий чужий, туманний, посторонній,
Як інший берег Вічної ріки.
І скільки б я безмовно не кричала,
Ти не почуєш, бо душа твоя
Завжди холодна і вона мовчала,
Коли збирала зорі з неба я.
І все для тебе! все було для тебе!..
Та якось раптом зупинилась мить.
Я зрозуміла, що тебе не треба,
Так віддано і гаряче любить.
Бо ти приймав, як дар, моє кохання,
Ти дозволяв любити, та дарма...
Любов приносить радість, не страждання,
Де біль і розпач - там її нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835612
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2019
автор: majra