А небозвід так низько нахилився,
Немов у поцілунку до землі...
Та ні... Він з нею воєдино злився,
Зібравши з моря дивні камінці
Що він шептав їй словом пурпуровим,-
Лиш вечір краєм вуха осягнув,
Хилився ніжно лоскотом медовим,
В ній розтопився, майже потонув..
Ніч розіслала темне покривало
І запалила тихо ліхтарі.
У супокої все відпочивало.
Молодик - місяць моргав угорі
Щоби бездонними очима зрання
Він, небозвід, любив її згори...
Мільйони літ шаленого кохання,
Терпимості, пробачення, жаги
Н.Карплюк- Залєсова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835647
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова