(фото автора)
І тільки так, під ковдрою з цих хмар,
які - ось-ось, і дотягнусь рукою,
завмерти у єднанні із тобою
мій рідний краю. Скинути тягар
нав'язливих думок. І просто бути
маленькою частинкою тебе.
Блакитне небо, поле золоте...
Побачити, торкнутися, відчути,
як річки стрічка швидко струменить,
і вітер грає з вітами волосся.
Твій спів дзвінкий - пташине стоголосся.
Весняних квітів аромат п'янить.
Така краса - безцінний божий дар.
І гріх тяжкий того не розуміти -
повинні ми плекати та любити
усе, що є під ковдрою з цих хмар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835697
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2019
автор: Юлія Сніжна