Я губилася в нетрях-заметах,
У думках снігових льодяніла,
Накладала на істини вето,
А вина конопатила тіло.
Вже й не знала, де ради шукати, -
Очевидь, мов туман, - ілюзорна,
Видавалося – сковує ятір,
Набивається горло попкорном.
Піднялася, тягнуся навшпиньках,
Мантри пошепки денно складаю.
Лялька вуду в невидимих шпильках
Скалку витягла з ока у Кая.
Розвеснілося - зелень довкола.
За буянням не видно печалей.
Косовиця підрівнює брови,
Домальовує травень деталі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835713
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2019
автор: Оксана Дністран