На шпориші пасуться голуби,
Немов на скатертині між будинками.
Злетілось стільки, що в очах рябить!
Проворні й милі. Не здаються дикими.
До них отут поблажливі й коти.
Тож не боятись майже стало звичкою.
Уважний хтось доладно примостив
Коритце із прозорою водичкою.
Ось до пташок притупцяло дитя.
Старанно так гостинець свій розкришує…
Яке прекрасне й трепетне життя,
Коли добром захищене і тишею!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835734
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2019
автор: Ніна Багата