У росах зелених рясніють конвалії
Їх пахощі вітер несе десь у даль.
Короткі спіднички, тонесенькі талії
Прозорих сорочечок білий перкаль.
Шепочуться з гаєм, про щось розмовляючи
Неначе від холоду перли бринять,
Зелені голівки угору здіймаючи,
А очі – густюща смарагдова гать.
Чарує тендітність ця, погляд милуючи:
На довгім стебельці рівнесенький ряд,
Над душами лісу давно вже царюючи
Лоскоче цей дивний, п’янкий аромат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2019
автор: Олеся Лісова