Серце не спить, гулко вистукує.
Вся у напрузі я.
Бо незабаром в двері дзвінок.
І це – не ілюзія.
Небо очікує сонця.
Я… чекати втомилася.
Ніби тиха мелодія ззовні.
Не помилилася?
Ти на порозі стоїш.
Пахнеш дощем і квітами.
Мить поцілунку.
Щастю радіємо, наче діти ми.
Ти привіз море лагідних слів
і від сонця промені.
Знову вернулась весна.
Негода лишилась в спомині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835839
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2019
автор: Полісянка