І час збігав, й весна минала, й вечір смутку...
Мені побачення призначило минуле.
Але ж чомусь тепер все було мутно-мутно...
Чи буде каяття? Чи сприйме скрипка чула?
Кадити фіміам я не давала згоду.
Ця злива слів, немов вчорашній дощ невчасний.
Невже для тебе, як в театрі, ляльководе,
І руки надто власні, і надмірна сласність.
Я ж не хотіла голлівудського запалу,
Мені б душі спорідненість, співзвучність серцю.
Не допоможуть ностальгії дивні спазми,
Бо справжні почуття із чистого джерельця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835909
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)