Скажіть мені, де правда, а де кривда,
І та межа, де людяність цінна.
Мені здається іноді, щоправда,
Як зрада - сіль морів стає жорстка.
Буває путь прозорий, безтурботний,
Пливе мов мрія в зоряні шляхи.
І в мить спливає образ антиподний,
Де кривда розчавляє вмить світи.
Я не люблю ні підлості, ні кривди,
Вони марнують все, що нас живить.
І потрясіння очманілі сходи,
Нас не вбиває – приголомшує на мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835977
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2019
автор: Елена Пархомчук