Келих гіркої покори щоразу натще,
Нізащо не прикидатися згодою чи деревом,
На гілки думок не чіпляти складних механізмів.
Звісно, я вправно змайстрований міф,
Я привид і привід тобі залишатись
В межах драбинного спокою.
Я люблю,
а хвилинами зневажаю
І до чаю готую натхнення гнилиці.
Твої лиця, їх більше ніж записів у блокнотах,
Бо ще досі не бачиться хто ти
Й від цього мовчання ще дужче болить.
В мить блукань над тобою витає ліліт
І безстрашно вдягає червоне.
Я сьогодні ніхто
І мені треба йти,
А у відповідь дзвони...дзвони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836082
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2019
автор: Biryuza