...він до мене посміхався, а мені було байдуже.
от якби він взяв й тихо вклонився до ніг,
про честь, гідність забуваючи, як раб вблагав: "падай вже" -
я б спитала: "чому ж ти мене не вберіг?!".
і ніхто не знав, як сльози уночі текли ріками,
як святий Дніпро, Ворскла і декілька Десн...
і ніхто не знав, що навіть самота є теж ліками,
у мені жило понад три тисячі весн...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836145
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2019
автор: Амідала Саудаде