Я так вірити хочу тобі...
Я так хочу тобою напитись
Хай збиткується доля собі,
Утомилась, прийшов час топитись...
В дивнім спокої синіх очей,-
Та невже ще такенні бувають
У розділених з кимось ночей,
Що зірками в вікно заглядають?
У розчинених в усмішці днях...
Все додому, додому, додому...
Мов весну запізнала земля,
Не здолати цю хтивість нікому
І усе відпустити. Нехай...
Хай за мене подумає інший
Я влаштую собі тихий рай
І писатиму римами вірші
Щоб не падати з втоми, як раб,
А лиш слухати, чути, тулитись
Щоб заплющити очі... І щоб...
Одним словом - у брід... і - топитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836153
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.05.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова