Байдужість – проблема, з якою можна сперечатися,
Знайти, забути, спокуситися чи відрікатися.
Має різні відгини, почерки, відголоски й форми
І ми самі мимохідь для неї створюєм платформи.
Її хтось здіймає або ж опускає,
Інший виділяє або ж пропускає,
Звеличує чи запроторює за ґрати.
З нею можна в хованки чи на спритність грати.
Вона нічого не оцінює,
Лиш працю зазвичай знецінює,
Не дивиться, не слухає, не каже
І правильну дорогу не підкаже,
Майстерно маскується, прикидається.
І на неї ніхто не покладається.
Щось калічить, трощить та ламає.
Ні жалю, ні совісті не має.
Ніщо не віддає, не приймає,
Біля себе довго не тримає.
Не вірить ні в що, не мріє, не очікує, не хоче,
І непримітно нерви комусь то тут, то там лоскоче.
Все навколо себе нейтралітетом заряджає,
Від цього котрась людина чи місцевість страждає.
Нікого не любить, не поважає,
Комусь жити, робити заважає.
Вона тупа, нудна, примхлива, та пихата,
Як ураган, руйнівна, різка, та кошлата,
Безбарвна, стійка, песимістична,
Нав'язлива, та егоїстична.
Зазвичай веде до моральної деградації,
До ганебної, робочої експлуатації,
До тягучої, гнітючої депресії
Чи до страшної, колючої агресії.
Створює душевну холоднечу
Чи навіть безкраю порожнечу.
Скрегоче своє невгамовне «все одно»,
І в зонах впливу опускає все на дно.
Краде найголовніші почуття –
Кохання, щастя й інші відчуття.
Занурює людину в стан змарнілої рослини,
А враження, бажання – в джгут скрученої клітини.
Вона хитра та підступна, як лисиця,
Така темна, неприступна, мов в'язниця.
Не будь таким же, як вона – одна моя порада.
Знай: із нею ходять пустота, заздрість, жорсткість, зрада.
14.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836257
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.05.2019
автор: Оля Тимошенко