Старенький альбом, пожовклі світлини.
І пам'ять несе в ті далекі, далекі часи.
Несе через роки в щасливі ті днини
Дитинства і юністі, добра і краси!
Я знов повертаюсь в щасливі ті миті
Де разом зі мною поки ще родина моя.
Чи може щось бути кращим у світі,
Коли зустріча за столом мене вся сім'я?
Тут мама, тут тітка, тут брат і бабуся.
Їх вже нема... вони вже пішли в небуття...
Щемить у грудях, із слізьми я борюся...
Змиритися треба... таке ж це життя...
Вдивляюсь в світлини, дитинство тут, юність.
Щасливі студентські роки, і шкільні...
У рідних обличчях любов тут і мудрість.
Пожовклі картки дорогі так мені!
Збережу цей альбом для своїх я онуків.
Про життя свого роду розкаже він їм.
Щоби знали вони чиїх прадідів внуки.
Щоби знали й пишались корінням своїм.
17.05.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836338
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.05.2019
автор: Zoja