Трохи більше, аніж зазвичай,
Просить сонця зростання цікавості.
Вгору пнеться літорост питань,
Норм покров обійти намагається.
Гомонить зелен листом душа –
Обіймає любов теплим леготом.
Не спиняє поривів межа:
Розум обрій очима обстежує –
А чуттєвість сягає за край,
Доростає до стану надсферності.
Обертає в коріння пізнань
Перевернуте гілля свідомості.
Мить росте до єднання світів.
Вітер долі буття викорчовує–
Не каркасом стає для хрестів,
А вітрильника вічності щоглою
Від подиху любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836421
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2019
автор: Серафима Пант