Так тихо підійшла. Щось шепотіла.
Привітною була. І поруч сіла.
Обняла. Дружньо так. Немовби ненароком.
Тоді гроза ховалась збоку.
Так стрімко підійшла. Стріляла в серце.
Так боляче було і вже не вперше.
Обняла. Так прощалась. Бо було за що.
І що було усім, тепер каже: ніщо …
Мов вихор увірвалась у життя.
Забуто все, без страху і жалю.
За що такій і в чому каяття,
Коли сказати треба їй: люблю …
Весняним вітром, краще подихом весни,
Така, що всюди, не сховаєш в сни.
Куди її таку покласти? Поміж серце й скло.
Не було квітів там давно …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836445
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2019
автор: Дружня рука