Не витівки на "клаві" кнопки "random",
не яйця, що поклав на нас кощей –
я єсть народ, що кличе референдум!
Дай "рускім" Крим, Донбас, і трошки ще.
Ні, ні, це не обмовочки за Фрейдом!
Нас більшість і у нас є свій кумир.
Народ – за чесний, вільний референдум.
Народу, – всрись – а треба з рашкой мир!
Були ще донедавна з нею – френди.
Нас жменька посварила із бариг!
Нехай покаже світу референдум,
як прагнемо ми путінських вериг.
Подумаєш... зо три голодомори,
дві світові, майдани, купка війн!..
Нам шлунки би наповнити й комори.
Народ давно втомився, сам не свій.
Нам рефері не треба. Ми_ше_братья!
Ото аби повити землякам!
Не треба з московитами нам раті.
Ми дружим з братом. Вас він чом злякав?
Не треба ні ромашок, ні календул,
бинтів, зеленки, йоду, мін і куль.
Святкуй, міноборони, референдум!
Гопак під балалайку втни, мінкульт!
Нехай сурмлять бєндєровські наводки,
що мир наш окупантами пропах.
На двох ми вип'єм пляшку "рускай водкі".
На брудершарфт. На "цинкавих ґрабах".
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836457
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2019
автор: Олександр Обрій