Нас непроглядний проковтне туман,
В безодню вічну зникнем невідому.
Сумний сценарій доля розписала нам,
Верну́ться у якім не всі додому!
Але ж чому?! Навіщо?! Як же так?!
Життя своє ми на чиєсь міняєм.
І долі нашій всупереч відтак,
Лиш на уявне щастя уповаєм.
Туман густий ковтнув нас і сховав,
Січневі ху́ги снігом рясно впали...
З тобою всіх ми не скінчили справ,
Пісень немало ми не доспівали!
Злодюжка доля розлучила нас:
В полон попав я – ти до неба знявся.
Я витягну тебе, хай пройде час,
Адже найліпшим другом ти зостався.
Стікли сім довгих тижнів – я вернувся,
У ворога до тебе я просився.
Я знав, та як побачив – ужахнувся...
Бо ти живий мені учора снився.
Лежав ти в тім же з попелу чорнилі ...
Мій брат!!! Мій друг!!! Без дихання схололий...
А у дотла згорілім чорнім тілі
Не вчути стукіт серця вже ніколи...
Оригінал.
Нас проглотит густой туман
Уйдем мы в бездну безвозвратно
Судьба сценарий расписала нам
Не все придут домой, обратно
Ну почему? Зачем? Как так?
Мы жизнь на жизнь других меняем.
Наперекор своей расписанной судьбе
На счастье уповаем.
Нас проглотил туман густой,
Накрыли нас январские метели.
Мы не закончили всех дел с тобой,
С тобой мы мало песен спели.
Судьба злодейка, разлучила нас.
Я в плен попал, а ты взлетел на тучи.
Я вытяну тебя, пусть не сей час,
Ведь ты же друг мой самый лучший.
Я через семь недель вернулся,
Я у врага к тебе просился,
Я знал, но видя ужаснулся...
Ведь ты живым вчера мне снился.
И ты лежал там, в том же пепле...
Мой друг, мой брат уже не дышишь...
В дотла сгоревшем черном теле
Стук сердца больше не услышишь...
Автор Станіслав Паплінський.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836735
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2019
автор: Юрій Шибинський