Щодня втрачає Україна
Синів найкращих у війні,
В війні найкраще плем’я гине.
Чи то вже й час осатанів,
Одягши в траурні хустини
Нещасних вдів і матерів.
Мужі й сини їх не пустили
Московську гадь на свій поріг.
Щодня тривожать небо дзвони
І душі рвуть нам, і серця.
Сиріток більшають загони,
Що батька втратили – борця.
Лежить згорьована країна,
Бо давить горе звідусюд.
Пісні примовкли солов’їні.
На ворога чекає суд
За кожну смерть, сирітську долю,
За чорну матері печаль,
За біль вдовиного плеча.
На все настане Божа воля.
Ридає-плаче Україна
Й орду московську проклина:
Хай пропаде кубло зміїне,
Ізвідки послана війна.
16.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836818
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2019
автор: Ганна Верес