*******
На кінчику графітовім яснить
Умовна грань, крихка гіпотетичність…
Рух вітру – і відкриються за мить
Старих балад конструкції готичні.
Сплетіння стін гойдається в гілках,
Стрілчасто пориваючись у простір,
Пронизують очеретяний дах
Забутих значень антикварні трості.
Зриваються з намічених орбіт
Майбутні сни краплинами сюжетів.
Мінлива плазма? Ілюзорний квіт?
В’юнкі нитки туманистих манжетів?
В скляній шухлядці застигає брук
І зблискують прочинені люкарни…
А грифель виривається із рук
І всі сюжети сплутує безкарно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836932
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.05.2019
автор: Олена Квітень