Вкотре ти мене "караєш" тишею,
Гублюся у здогадах: - Чому?..
Ніч зірками чорне небо вишила,
Трішки щоб розбавити пітьму.
Чорний біль повзе сапою тихою,
Пустка огортає все німа
І звикаю врешті жити тихо я.
То ж мовчиш, карати щоб, — дарма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836939
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2019
автор: Патара