Жере ненаситно все на білому світі,
Троянди цвіт, красу малинових губ,
Життя вивітрює димом фабрик труб,
Не затримується суще довго в зеніті.
Не можна бути в пахощах квітів літі,
Як зими пора приносить тисячі згуб.
Не буде зерном тонна мелених круп,
Косяться геть часом теперішні кліті.
Лиш пам'ять фіксує, що колись було,
І роїться подій колишніх сизий попіл,
Не відродиться бувших часів кубло.
Також буде розсічено смертю навпіл
Життя, що серцем беззахисно відгуло,
Душа злетить минулим, як з інших тіл.
(Сонет)
20 листопада 1997 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836976
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 30.05.2019
автор: Володимир Кепич