Навіть рими у мові нема! Тож... "пусть падаєт снєґ",
замітає сліди всі, рефлексії, спогади про
провідницю, що кличе мене: "Маладой чілавєк!"
Хоч ревуть та сивіють від цього і кручі, й Дніпро.
"Маладой чілавєк!" – знов долине з торгівчиних вуст,
навзгодін мені пущене десь на базарах "страни".
Посміхнусь. Промовчу. Бо інакше на грубість нарвусь.
Плюскіт лайки підхопить не гірше, ніж плин бистрини.
"Маладой чілавєк" сновигає, цей привид совка,
і полює за мною: в маршрутках, трамваях, метрі.
Чую вже, як до горла мого підступає рука
"чілавєка", який причаївсь в кожнім другім нутрі.
Хуторянка, що вчора сапала іще буряки,
охрестивши мене "маладим чілавєкам", ніяк
не збагне довжину і настирливість тої руки,
що з північних боліт по плече застромив маніяк.
Що ж... у нього, напевно, стратегія, бачте, така.
Ще не раз перестріне на Божій землі він мене.
Що ж до "парубка", "хлопця", чи "леґеня", "молодика" –
ще оживлять уста їх. А зайда лихий – промине!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836986
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 30.05.2019
автор: Олександр Обрій