Життя - найкраща в світі казка,
відомо це напевне всім...
Як добру кажемо : "Будь - ласка!",
То нам підкориться весь світ...
Не зустрічатися з ганьбою,
в усьому міру треба знать...
Хоч від ганьби страніш любої:
невміння з крилами літать...
Не вірю я, що ми безкрилі,
що крила все ж то для птахів,
згадаймо крила українців,-
дужих і вправних козаків...
Робити треба все можливе,
від мрій своїх не відступать,
і не втрачати мрії-крила,
і перемоги здобувать...
Оберігати диво-крила:
в радості, горі й боротьбі...
Як будуть крила, буде й сила,
вмита у зоряній воді...
Не допускати бездіяльність,-
в погожі і в похмурі дні,
мати з природою взаємність,
і поклонятися землі!..
Якою буде в житті казка,
все більш залежить це від нас,
і не потрібна життю маска,
у будь - який життєвий час...
Я підставляю жмені небу,
ловлю тепло його щораз,
сприймаю все, що йде до мене,-
казку життя, щоб утримать...
Хоч не завжди мені вдається
втримати все в своїх руках...
Все ж життя казкою здається,
як бачу радість у очах...
В очах моїх дітей й онуків,
друзів, сусідів, всіх людей...
Хмарам не вдасться те розвіять,
що мені Бог з неба послав...
Навіть якщо буває важко,
нести всі прикрощі буття,
я відчуваю диво - казку,
віру несу у майбуття!!!
Отож і вірить всім нам треба,
життя - це казка дана нам,
від Бога йде, від Сонця й Неба,
наперекір всім ворогам!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837010
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.05.2019
автор: геометрія