Оголені нерви, натягнуті струни
Цих душ, що страждають за нас…
В дзеркалах-очах відбивається з сумом
Реальний наш світ без прикрас.
Спинись, подивись в ці розплющені очі!
Та врешті відкрий і свої…
Знайди ті куточки душі, де щоночі
Виспівують ще солов’ї…
Візьми цю частинку краси і любові,
Неси в цей занедбаний світ…
Для них, особливих, ми, сильні й здорові -
Як в морі безкрайньому пліт.
Їм станьмо опорою! Віра й надія
В їх душах допоки ще є…
Бо у милосерді знайти ми зумієм
Спасіння – не їхнє, своє!!!
Фото дітей будинку-інтернату "Троянда" (м. Ладижин)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837050
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2019
автор: ЮНата