Людей не знати – то лиха біда,
а знаєш, не здивуєшся ніколи,
коли чиясь осяяна хода,
покаже, що й король буває голий.
Якась особа намалює тло,
а силует наляпає у сажі.
На те і є заточене стило,
аби його тупили душі вражі.
Але не нарікай на суєту
ченця пера і гуру плагіату,
коли за світлі цілі і мету
тобі бажають без чеки гранату.
Зійде полуда. Немочі очей
не ти лише і зцілював, і гоїв,
ще є і аріони, і герої...
Не переймайся. Ще живий ачей?
У цій юрмі, у наготі ночей
не ти один у цьому полі воїн.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837082
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2019
автор: I.Teрен