Ой, зажурився я, тай тяжко!
Бо став старий, бо став слабий.
А серце просить, просить ласки,
А серце вірне лиш тобі!
Ой, зажурився, зажурився!
І день, і ніч живу один.
Від мого зору світ закрився,
Бо на тобі зійшовся клин!
Комусь ще день приносить вдачу,
Комусь дарує ще тепло.
А я вже радості не бачу,
Як тебе поруч не було.
Можливо, вік мій має міру,
Та щоб подовжить мої дні,
Я маю знати, маю вірить,
Що ти ще стрінешся мені!
Ще прагну глянути у вічі,
Ще хочу чути голос твій.
Аби з собою взять у вічність
Святий твій образ, ангел мій!
Ой, зажурився, зажурився!
Повісив голову в журбі.
Рабом кохання залишився,
До скону днів, одній тобі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837084
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2019
автор: dovgiy