Архімандрит Филип
Поема
Архімандриту Филипу,
що служить в Португалії,
присвячую
( і не спеціально про "Квартал 95"...)
1
Гностики, інтелектуали?
Чи на казан гарячий що сідає?..
Що вони мають?
одне яйце
і те
з мухи цеце.
Хай світ від Духа — через
мене
вибухає!! —
Божої ради!!!
Церквам.
Уладам.
Ми маєм вистояти
в правді.
Чи вам
за правду — будуть раді??
хто — раді?
архі-неєднані??
чи первні? чи паради?
От ви — що, правді раді??
села в монадах?
сварки у маринаді??
нас пересварюють —
негідники!..
Хто цьому радий?
Люцифер — той,
що проти Богоматері?!
Дух бурхає — аж весело —
з Божої ради!!
Уладам: ми
маєм вистояти —
тільки в Правді!!!
Маєм єднатись! Всі!!!
Й паратварюги-ги! — смішки!
проглазуровані
в зимовім маринаді!!! — Кв. 95.
2
«До Богоматері!
І всі — єднатись!!» —
плакав архімандрит
відкритим серцем —
бачив архіпрактиків ...
«Єднатись!!» — Филип із Порто...
Бо з вівтаря
бачив в людях прогалини,
в землях — прогалини!!
Надіявся ув серці
та й в серцях
охоронити більш,
ніж Португалію!..
Нагальними!
і нагло-непорушними сидять-лежать
(й стояли в храмі засклені
львів’яни!..)
люди-прогалини
люди просмалені:
чи Бог їх хоче об’єднать?
Яка це Божа рать?
Щоб марно помирать,
серцями не єднаючи,
серцями не єднаючись??
Архімандрит Филип —
це чистий! — чистий акт!!!
Чом всі не в нім?
чом всі не так?
Чи всі є — недо-акт?!
Не у Христі —
не в Літургії!!
Бо то вже не любов?!
Так — скрізь...
Й серця вже ті,
чи ще не тії ...
В Христі ми знов? —
чи Слово за дверима??
Хто серце вам затримав?
Напівправди гріх!
О як це? —
без гріха — при всіх!!
Й серце не баче...
серце не баче...
Вся служба ! — із відкритим
серцем!!
Й вся служба — так!!
Акт! Такт!
Акт!..
«Ви помоліть за мене Богоматір...»
ніби: полюбіть за мене
Богоматір...
Не мав він сил!!
Там перший я... він це
мене так попросив...
й відчув я: жить!!
малий в молитві!..
чи менш Її люблю, ніж то раніш...
Як у Христі — та й не любить?!
3
Филип творив все —
гостро-гостро!
Відкрито гостро!
Просто!
Дух такий:
Свят Дух такий:
чий дух підносить
аж на святий острів —
і гостро обрізає серце!
Дух Свят святить!
І можна освятить лиш на
чиємусь боці?
на цім?
чи на отім?
на несвятім?
а як же тобі буть
пред серцем Богородиці??
От в цьому річ:
що свята правда — вище протиріч!!
4
О, з нею йдеш ти у любов!
Одразу ж серце — й світ весь!!! — розквітає!!
Світає.
Розквітає!
Й легша кров!
Легшає в серці!
З легким серцем світ — творити...
Вогненним цілим духом! —
говорити!!
Пів-островам щоб — майоріти,
жити!!
Вище Женев!
Брюсселів!
їх незліковних старожитностей...
Як любить нас Христос! —
Він молодий!!!
Любов Його — знад-понад протиріч!!!
ув цьому й річ!
І ти —
без протиріч.
І Божа правда:
Із неї виливається — Любов...
5
І ти — кому потрібен?
Дрібний — світ,
дрібний...
А Мати Божа любить
правду дати...
А ти за гратами? — в соціум-гратах...
Орлу ти схочеш повідати,
чи, може, схочеш
сповідатись?
В орла —
як зір без Сонця-Правди?
Життя — без Бога Ради?!!
Закінчуйте, незрячії,
сліпі поради...
із мухами!
6
Захоче грім роздатись —
кому підуть сліпії супостати?
на що?
Син Божий прихистить ледащих?
Лежачих?
Ви — в імітаціях?!
24.08.2015,
свято Незалежності,
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837111
Рубрика: Поема
дата надходження 31.05.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович