Від нас на цій планеті не залишиться нічого.
Згоримо й розвіємось, ніби попелище.
І тільки відблиск маху невагомого ясного
Біжить у світі пилу й хмар все швидше й швидше.
І неминуче будемо усі в темному земному пуху спочивати,
А духом жеврітимем у пеклі чи кружлятимем в раю.
Близькі або ж далекі люди будуть наші сліди чи пам'ять прочищати
І теж опиняться в жерлі котла чи в розкішному гаю.
Від нас, на жаль, не залишиться нічого.
І всесильний час розставить все на свої місця.
І тільки струмінь коливання прямого
Шириться від незнаного початку й до кінця.
Майбутнє може пригадати
Наші слова, вчинки, чуття, мрії, дії
І теж усе, що є, віддати
Цій стихійній, руйнівній взаємодії.
Від нас рано чи пізно не залишиться нічого,
Як і від сплеску Всесвіту усього загалом.
В нас є лиш мить прокручування галасу німого
І вибір – коритись з нею чи рвати напролом.
08.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837128
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.05.2019
автор: Оля Тимошенко