Гратися дзеркальцем маю я звичку.
Прокинувся зранку... не збудить би сестричку.
Дзеркальце знову в руках я вертів. З нього на
яблуньку зайчик злетів.
- Доброго ранку! - привітавсь він до всіх і став
розсипать по листочках свій сміх.
Сміх той розсипавсь по всьому садочку.
Розвеселив він курчаток і квочку.
Ой, як стрибав він, де наше подвір'я! Позолотив
каченяточкам пір'я. Довго за зайчиком бігав
Барбосик, бо той лоскотав йому хвостика й носик.
Ще розбудив він маленьке ягнятко. Гладив по
спинці корову й телятко. Верхи катавсь на гнідому
коні... та й заяснів у мене на вікні.
По занавісках стрибав... і гойдався. На килимку
трішки він потоптався. В кріслі посидів маленький
мій гість... й чомусь тихенько на стелю поліз.
Там пострибав. Полежав на дивані... та й сів на щі-
чку малесенькій Тані.
Таню, звичайно, він розбудив. Видно, що цього
дуже хотів.
Таня проснулася, очки відкрила. Сама, мов промін-
чик, вона заясніла.
Сонячний зайчик в волоссі, мов стрічка.
Яка красива у мене сестричка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2019
автор: Надія Башинська