Немає каяття... Немає страху.
Ти скошений, живеш по правилах старих.
Ніколи не давав ти маху,
А тут упав на поєдинку "для своїх"
Твоя прекрасна, мила дама
Давно в тобі розчарувалась
Сьогодні лиш вона сказала
Сказала і пішла...
Ти лицар долі,
Лицар, що у пориві втратив спис
Бо вже відкинув правила ти кволі
Не для кохання ти боровся проти них
Ти молодий юнак, ще Богом дано
Тобі прожити вік на цій землі,
А ти береш меча, коня сідлаєш
На подвиги смертельні мчиш.
Не для кохання, знову ж...
Для самоствердження туди летиш.
Мов птах дурний, тікаєш з дому.
Але чи не поверне долею тебе туди?
У страху падаєш, меча кидаєш.
Не маєш сили битись, йти вперед.
Тебе вогнем вже покриває
І по землі вогня́ній котиться вже мрець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837310
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2019
автор: Noviy Geroy