[i]Так тихо надворі.. Вже ранок. Світає.
І те́мінь тихе́нько собі́ утіка́.
Дивлюся за обрій – край неба палає,
Вогнем запалилися хмарки злегка.
То промені сонця до неба торкнулись
І золотом сяють – вставати пора.
Та, навіть, пташина іще не проснулась –
Все спить навкруги, як мала дітвора.
Не чути ніде ані звуку, ні писку,
І тиша така, що і вітер ще спить.
Він звечора вклавсь у гілки́, як в колиску -
Собі позіха́є й тихе́нько мовчи́ть.
[i][/i][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837315
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2019
автор: Ольга Калина