Вчителька розповідала
Про сільське тваринне царство,
Як там люди із любов’ю
Доглядають господарство:
-А худоба чує й бачить,
І цінує цю роботу,
Вам завжди добром відплатить
За всю ласку і турботу.
Тільки уряд до народу
За турботу не віддяче
Всіх вважає за худобу.
Пенсія, що кішка плаче.
Кожен день корівка вдячна –
Молоком всіх пригощає,
Бо господар її смачно
І годує, й напуває.
Уряд наш так не міркує.
Ну навіщо людям гроші?
Їдять самі маракую,
Людям “мінімалку” тощу.
Добровільно ці “рогаті”
Нам не думають давати.
Ціни люблять підіймати
Треба силою все брати.
Нам як гусці, чи індику
Довго не дають прожити.
Все глузують з нас, базіка,
І крадуть у нас бандити.
Прикладем зусиль немало,
Все почистимо у “хліві”.
Щоб вони всі повтікали.
Щоби ми заможньо ЖИЛИ.
Щоби вчителька і лікар
Не тікали із країни.
Щоб тваринне царство тільки
Не робили з України!!!!
25.05.2019 У співавторстві Катерина Собова та Дмитро Дробін
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837421
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.06.2019
автор: Дмитрий Дробин