Повідомляємо з риданням:
(ой горе ж лихо нам усім!)
Зіграв у ящик «друг» наш давній,
Умер сутяга-анонім.
І ми його в страшній скорботі
Вперед ногами понесли.
Труну, в якій лежав мерзотник,
Його ж брехнею обплели.
І домовину, як копицю
Від скарг і кляуз роздуло,
А чи в штанах, чи у спідниці
Мертвяк – не знало все село.
Бо жив таємним перодряпом
Та все копався у лайні,
Тоді строчив, писав і капав
У свята, в будні, в вихідні.
І капость душу звеселяла:
«Ге! Перевірка прибула!»
І слинка радості бувало
Із рота чорного текла.
І от умер він по указу…
Хильнем за смерть води ковток
І на могилі в землю зразу ж
Заб’єм осиковий кілок.
10.02.1988
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837477
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 03.06.2019
автор: САВИЧ