І калина, і верба розгорнули віти,
Ми і наший диво-сад у цілунках літа...
Це воно прийшло до нас радужно у гості,
І його ми прийняли на своїм помості...
Як завжди ми спішимо під струмки гарячі,
Веселіші стаємо і ще більше зрячі...
Відчуваємо тепло, все навколо бачим,
Все частіше сміємось і все рідше плачим...
Усі літні місяці будемо радіти,
Писать будемо вірші і посвяти літу...
Босоніж ми по траві будемо ходити,
І як діточки малі співать і шуміти...
Добре літом усім нам днями і ночами,
Ранки світлі золоті, співи вечерами...
Насолоду дістаєм ми тепер щомиті,
І думки, і мрії в нас росами умиті...
Літу дякуємо ми, що в ньому щасливі,
Навіть як ідуть дощі, ми стаєм сміливі...
І не журимося ми, живемо у праці,
В цей наш літній диво-сад помисли гарячі...
Не з лякливих людей ми, не боїмось спеки,
Літом не хворіємо, не ходим в аптеки...
І працюємо щодень в садках й на городах,
Жаль не вистачає сил здійснювать походи...
Та ми згадуєм щодня молодії роки,
Хоч неспішно та в попад робим нові кроки,
Насолоджуємось ми чарівними днями,
Ловим пахощі п"янкі диво-вечорами...
А як літечко мине, не будем журитись,
Осінь лагідна прийде, будемо молитись,
Щоб і теплою була і нас не лякала,
В міру лагідна була, врожаї давала...
Дасть Бог сили, проживем і в осінь, і в зиму,
І у весну ще прийдем, бо ж вона красива...
За весною літечко будемо стрічати,
І не будем ні за що ми вже сумувати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837481
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.06.2019
автор: геометрія