Не сніг то ліг у коси ненароком –
То сивина у мами розцвіла,
Хоч не такі глибокі в неї роки,
Та борозенка не одна лягла.
«Матусенько, голубко сизокрила,
Нема очей, добріших за твої,
Любов’ю світ увесь ти підкорила,
Чом від біди не захистиш поріг?»
Матуся посміхнулась калиново,
Де гіркота й краса переплелись:
«У мене відбулась така ж розмова
З бабусею твоєю теж колись.
Запам’ятай, біда і щастя поряд
У цьому світі ходять і живуть,
Від лиха ще не знайдено запорів,
Хоч як дітей матусі бережуть».
Дивлюся в очі мами і в нихбачу
Себе в свої неповні 20 літ:
Будьмо ж до мам уважні і терплячі –
Саме вони квиток дали у світ!
29.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837501
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2019
автор: Ганна Верес