Плетуть інтриги доленосні ниті,
І маятник відгупує "тік-так"...
Вершиться воля праведна щомиті,
І кожен має свій небесний знак.
Витьохкує ще серце спозаранку,
Лунає десь весняний передзвін...
А хтось гаптує сріблом вишиванку -
Журавликам курличе навздогін.
Гукає юність у манливі далі,
Духмяно-стиглий облітає цвіт...
А осінь тисне на усі педалі
І шле зимі заплаканий привіт.
Гарцює час у вічному двобої...
Лише щасливцям усміхнеться мить.
О, де б знайти премудрості такої,
Щоби нічим те щастя не згірчить?..
Що скиглити тепер на примхи долі
І нарікати на гіркий талан?!.
Надія, віра є! А там поволі
Звершиться пресвятий Господній план!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837502
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.06.2019
автор: РОЯ