[i]Забутий Богом і людьми,
в пустелі сохнув корч.
Йому хотілося води,
а ще столітній дощ.
Що впаде якось ізгори
на зморшки його давні.
Але мовчи, не говори,
бо важко там насправді.
Та якщо хоч - допоможи.
Проси сердечно щемно чисто !
Молитву зливи прошепчи,
аби лязнуло намисто...
В середовищі обставин
свіжим напоєм небесним,
хто застряг серед прогалин
у житті стражденнім.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837543
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2019
автор: Мандрівник