Поля узялись розмаєм,
Хизуються журавлям,
Що так я тебе кохаю,
Подільська моя земля.
Що так я живу тобою,
Ромашковий краю мій!
Промчуся отут стрілою...
Покивує звіробій.
Виляють бутони маку,
"Лети,- вчать мене,- лети!"
І як цю Подільську мапу
На серці не зберегти?
Так славно, неначе в Бога...
А може, Він справді тут?
Напевно, Його пороги
В Подільських степах цвітуть.
Напевно, Його оселі -
То наш сонцебризний край.
Бо цвітом ніде не стелять,
Бо інша не пахне рань...
Там під небесами - клекіт:
"Вернулися ми... курли..."
І ключ пролетів над степом,
І крила - чорніш смоли...
Поля ж узялись розмаєм,
Хизуються журавлям,
Що так я тебе кохаю,
Подільська моя земля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837551
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.06.2019
автор: Тетяна Волошина