Де ти, травню сонячний, розпатланий
Зозулястим сяєвом кульбаб?
Розгорнулось небо сірим ватманом,
Полиняв барві́нковий єдваб.
Вже бузки́ духмяні відхурделили
Межи днів, убогих на тепло…
Не гойдають бражники й метелики
Цвітом короноване стебло.
Краєвиди, ніби заштриховані
Зливами у сірий монохром.
Тільки трав густі зелені повені
В шумовинні котяться селом.
Лиш поля, дощу напившись досита,
Зацвіли в ромашкових димах.
Вже й пора заклекотіти косами,
Та погожих днів тепер катма.
Вже весна відчалює від пристані,
Мить – і зникне човен вдалині…
Де ж ти, травню, грозами розхристаний?
Може, лиш примарився у сні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837700
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2019
автор: Наталя Данилюк