Вповзла у душі заздрість, як змія

Вповзла  у  душі  заздрість,  як  змія,
Коли  Адам  і  Єва  дали  згоду,
Звеличити  над  Богом  горде  "я",
Придбати  щоб  диявола  природу.
Придбали  заздрість,  ненависть,  брехню,
І  вирок  "смерть  за  гріх"  -  усі  придбали,
До  здійснення  вердикту  -  метушню,
Це  те,  що  від  свавілля  ми  набрали.

Диявол  в  душі  заздрістю  заліз,
А  разом  з  заздрістю  і  смерть  залізла,
І  на  Творця,  і  на  творіння  злість,
Тому  із  наших  душ  назовні  лізе.
Бо  заздрість,  як  ракети  типу  "град",
Прицільно  в  кожну  душу  вилітають,
Їх  може  запускати  в  брата  брат,
Що,  ніби  Каїн  Авеля  вбивають.

В  скандалах,  війнах,  підступах,  плітках,  
Одне  коріння  -  заздрість  душогуба,
Хто  душі  вчить,  що  сенс  життя  -  в  грошах,
Без  них  "на  полку  можна  класти  зуби".
Із  рабства  заздрощі  Своїм  життям  
Всіх  викупив  Христос,  щоб  в  душі  влити,
Святі,  безсмертні,  райські    почуття,
Що  сили  надають,  як  Бог,  любити!

Ключ  у  Христа  від  вічного  життя,
При  покаянні  -  дУші  Він  впускає
До  раю,  де  "люблю"  серцебиття,
Де  заздрості  і  зрадників  немає.
Та  вийти  з  рабства  смертного  гріха
Душі  Спаситель    душу  не  примусить,  
Любов,  чи  заздрість,  скромність,  чи  пиха,
Душа  обрати  добровільно  мусить.

Час  визнати  нам  істину  просту:
Не  любить  заздрість,  а  любов  не  заздрить,
Й  довірити  навік  душі  Христу,
Хто  їх,  як  люблячий  Господь,  не  зрадить!
Спасителю  ми  рідні,  чи  чужі,
І  рішення  яке  душа  приймає:
Чи  зрадити  Спасителя  душі,
Чи,  ніби  тінь,  іти  за  Ним  до  раю❓❓❓


МЕТУШНЯ  —  поспішний,  безладний  рух;  дріб  язкові  турботи;  шум,  пов  язаний  із  цією  дією
ЛІЗТИ  -  пересуватися  по  поверхні  всім  тілом  (про  плазунів);  плазувати.
"Покласти  зуби  на  полицю»  -  це  означає  голодувати,  бідувати,  тобто  не  мати  чогось  пожувати.  
ПИХА,  гординя  —  неналежне  почуття  власної  вищості,  кращості;  невідповідна  самооцінка,  погорда,  зарозумілість,  зазнайство.

####################

Кто  чёрною  зовёт  её,  кто  белою,
Да,  хоть,  её  всемя  цветами  назови,
Ведь,  дьявола  дела  с  желаньем  делает,
Зависть  была  и  есть  -  антонимом  любви.
Вложила,  ведь,  она  нож  в  руки  Каина,
Родного  брата  чтоб  -  от  зависти  убил,
Над  Каином  бы  ей  не  быть  хозяином,
Родителей  своих,  когда  бы  он  любил.

И  предала  Христа  -  зависть  священников
В  руки  Пилата,  чтоб  безбожный  суд  свершил,
Проконсул  злой  узрел  в  них  суть  -  изменников
Законов  Божьих,  что  вещают  -  не  грешить.
Веру  узрел  Пилат  их  лицемерную,
Что  ненавистью  вдруг,  "как  шило  из  мешка",
К  их  Богу,  Кто  им  дал  закономерности,
Чтоб  распознать,  где  суть  -  "люблю",    где  игрока.

Родившего  любя,  -  любить  Рождённого,
Незыблемый  Закон,  что  дал  Творец,
Любовью,  ведь,  Его  мы  сотворённые,
Чтоб  ритм  "люблю,  как  Бог"  -  был  ритмом  для  сердец!
Закон  прольёт  свой  свет  на  отношения:
И  с  Богом  -  во  Христе,  и  с  близкими  людьми:
В  них  зависть  -  дьявол  виден  в  проявлении,
Иль  Искупитель  душ  в  силе  святой  любви?

***
"шила  в  мешке  не  утаишь"  -обманывать  бесполезно,  тайное  станет  явным,  рано  или  поздно,  высунется  наружу.

################

Завистливый  дьявол  восстал  на  Творца,
И  нас  соблазнил  съесть  плоды  своеволья,
И  зависть  вползла,  как  змея,  к  нам  в  сердца,
Уча  нарушать  жизнь  Создавшего  волю.
Трон  сердца  отдав  Победившему  смерть,
Почувствуем  силу  победы  над  смертью,
Ведь  места  змея  уж  не  будет  иметь
В  сердцах,  что  доверились  Богу,  как  дети!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2019
автор: Ведомая любовью