Ти занадто багато думав,
обережним був, не грішив.
Пеленою стелиться смуток -
розумієш, що безкольорово жив.
Душу від усіх - на замо́к,
а всіх - під три чорти.
У незграбному танці думок
робив па до житла самоти.
Уникаючи очей і дотиків ,
ніжився у коробці "безпеки".
А тепер не маєш ключів -
ти застряг серед власних
безглуздих
думок
і
речей
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837907
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.06.2019
автор: Поліна Лісовська