Притихли літа акварелі,
Відходять грози і труди,
А вітер листя на деревах
Перебирає край води.
Найкраще листя сонцем мітить,
Без болю тихо обрива,
Уже не листя - самоцвіти
Орелі стелить Калитва.
І думаєш: так буде завше.
Але не всі ще кольори,
Приходить слово не спитавши
У серця слушної пори.
Надія знову розквітає,
Спочинку творчості нема.
І серце б'ється, мов не знає,
Що вже за обрієм зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837929
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.06.2019
автор: Іван Демченко