Вже давно не летить,
Не летить бите скло з мирних вікон.
І не має новин про захоплені нОві міста.
Маріуполь живе,
Навкруги лиш розмов про тарифи.
Вже не валить у Східний, ворожа російська арта.
Не ховаються вже,
За спідницями ті, хто не хоче.
Військомати давно, не тривожать країни міста.
І новини про Схід,
Ми вже слухаєм так неохоче,
Наче це не про нас, нам говорять ведучих вуста.
Нам всім мир подавай!
Щоб негайно, щоб зараз, щоб швидко!
Бо зморились всі ті, хто 5 років
в ФБ воював.
Нам всім мир подавай!
Й не важливо, що досі ще хитко!
Що лежать тисячі, хто за тишу цю
Душу поклав
Вже давно не летить,
Не летить бите скло з мирних вікон!
І народ гомонить про поїздки у різні міста.
І на армію вже,
Вже давно не скидаються діти!
Побутові проблеми, здебільшого мовлять вуста.
Там дороги нема,
Там ліхтар мерехтить дуже хитко,
А у тому селі не фарбована лавка стара!
Нам давайте того,
Хто відчинить для ворога фіртку !
Хто під оплески скаже: звиняйте, держави нема!
Нам всім мир подавай!
Щоб негайно, щоб зараз, щоб швидко!
Бо зморились всі ті, хто 5 років
в ФБ воював.
Нам всім мир подавай!
Й не важливо, що досі ще хитко!
Що лежать тисячі, хто за тишу цю
Душу поклав
В. Царенко
07.03.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837969
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2019
автор: Володимир Царенко