Як же хочеться дневі до кави подати андрути,
Щоб споживши їх, він усміхнувся й пустився у біг.
На всю шир кисень в груди вбирати і впевненим бути,
Що по спині свободи стрибати не буде батіг.
Як же хочеться травам зеленим вклонитися в лузі,
Милуватися цвітом пахучим і небом над ним,
Не ревіння гармат, чути співи пташині в окрузі,
Бути вільним у світі і бути зі світом одним.
Як же хочеться пити на вірі замішаний спокій,
Це таке щось старе і магічне, як чути вініл.
Пісню щастя співати і брати в ній ноти високі –
Чисто-щиро і так, щоби все танцювало довкіл.
Як же хочеться знати, що й завтра блистітимуть зорі,
Сонце грітиме землю промінням, шумітиме ліс,
Що на захисті миру стоятиме совість в дозорі,
Що не пхатиме світові палиць ніхто до коліс.
Вініл – вінілові платівки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)