Умилась ніч туманом наостанок,
За посторонки тягнуть півні ранок.
Прибрав шатро понад землею Всесвіт
Й ховає разом з зорями у безвість.
До неба трави підняли долоні,
Вже й очі протирають квіти сонні…
Сплило й червоне жариво на прузі,
Бліда ж зірниця мов завмерла в тузі,
З небес німотно дивиться-- не блимне--
На розсвітання прохолодно-димне…
Тривожиться за когось і не гасне,
Готова вмить до ніг його припасти…
Щось стримало незриме, потаємне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838369
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2019
автор: Valentyna_S