Бусю – найдорожча із усіх,
Ти мені неначе друга мама.
Першу радість і дитячий сміх,
Я чомусь відчула поруч з Вами.
Перші ноти у твоїх руках,
Слухала колись в весняну пору.
Стала я неначе в небі птах,
Над хрестом центрального собору.
І тепер я дякую тобі,
Моя мила, незрівняна – БУСЯ.
Те, що досягнула я собі,
Я Тобою й працею горджуся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838447
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2019
автор: Віталій Назарук