Бабине літо покидає осінь,
Гаряча врода, мов вогонь, згаса.
А серце просить, як же серце просить,
Щоб довго зранку півень галасав.
Густі тумани бродять по отавах
І час від часу пелена дощу.
Лиш сонце ще господар є по праву,
Бо, як засвітить – зразу дощ ущух.
Осінь царює, в золоті серпанки…
Булані коні йдуть на водопій.
Вже прохолодні почалися ранки,
Похмільний ранок дарить нам напій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838559
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.06.2019
автор: Віталій Назарук