В тиші життя, в черепашій знемозі,
у передгроззі нового витка,
знай, що зустрінеш її на дорозі.
Майстер напасти – Настуся Швидка.
Не приповзає ніколи поволі,
довго на обрії не маячить.
Рученьки в Насті напрочуд проворні.
В них же – від спокою твого ключі.
Має для цього причину вагому.
Може зненацька застати в метрі,
в дзені, на другій поличці вагону,
з ворогом – в полі, в пилюці, на прі.
Виб'є у сенсі й в ефірі прямому
з тебе, мов пил із подушки, думки.
Швидша від світла і глибша від "ОМу".
Голос її – непристойно дзвінкий.
Місця нема, де не може напасти.
Вічна загроза. Неждана гроза.
Будь ти шахрай і убивця... чи пастир, –
плани і стежечки переріза.
З виду, – дівчина біленька, пухнаста,
мила, ніколи не лізе у спір.
Радо нагряне шаліюча Настя
саме в ту мить, як забудеш папір.
Викрутить нерви й кишки всі назовні.
Вирячить очі і вип'є твій піт.
Довго сидітимеш, ніби на зоні,
ніч під затиснуту кнопку "repeat".
Знову і знову чигатиме Настя.
Хай не здригнеться при цьому рука.
Гузно підтерши, гарикнеш їй: "Баста!"
Нащо така "допомога" – Швидка?
© Сашко Обрій.
* - діарея, пронос (народний вираз).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838562
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2019
автор: Олександр Обрій